Присутствені місця
Питання про сталі будинки для губернських установ у Харкові постало одразу після 1764 року, коли місто стало центром Слобідсько-Української губернії. Перший губернський архітектор Іван Вільянов узявся за справу: у 1780 році на місці старих ветхих будинків звели за проєктом Петра Ярославського шість одноповерхових будівель для Цивільної і Кримінальної палат, Совісного і Земського судів, Казенної палати, Казначейства, Приказу громадського призначення та інших установ.
У 1785 році розпочали будівництво нового загального корпусу присутственних місць навпроти Успенського собору — проєкт переробляв петербурзький архітектор Андреян Захаров. Через брак коштів губернське правління в'їхало в нього тільки 1805 року, решта установ — 1808-го. Будівля була просторою, але всередині надто тісною. У 1850—1854 роках генерал-губернатор Сергій Олександрович Кокошкін наказав звести нову, практичнішу — підрядчиком став граворонський купець 2-ї гільдії Єльокін, якого губернатор двічі змушував розбирати криво викладені цегельниками частини стіни. У 1910—1911 роках будівлю реконструювали зсередини, на фронтоні встановили державний герб.
У 1920—1925 роках тут розміщувалися радянські установи Харківської губернії, потім — округу. У 1929 році їх перевели до Держпрому, а будівлю перебудували на Дім Червоної армії — з концертною залою і кінотеатром. Бомбардування лютого—березня і серпня 1943 року та вуличні бої березня 1943-го завдали споруді значних пошкоджень; у підсумку її розібрали. Сьогодні на її місці лежить сквер, який спочатку був присвячений «борцям за радянську владу», а у незалежний час — борцям за Україну.
