Гранд-Готель
Найфешенебельніший готель дореволюційного Харкова.
Гранд-Отель відкрив свої двері 1907 року як найфешенебельніший готель дореволюційного Харкова. Стиль модерн із елементами неокласики, скляні ліфти Otis, парове опалення, телеграф у вестибюлі, телефонний комутатор на 100 номерів — усе говорило про столичну розкіш. На першому поверсі працював ресторан із оркестром, на другому — більярдна, у підвалі — сінематограф «Ампір», один із перших у місті, де кінокартини супроводжував живий тапер.
У наступне десятиліття Гранд-Отель став адресою всіх, хто приїздив до Харкова з гучним ім’ям: тут зупинявся Федір Шаляпін під час гастролей у Південноруському оперному театрі, балетна трупа Анни Павлової мешкала тут між виступами, у залі ресторану губернатор давав банкети для іноземних промисловців, що приїздили вкладати у харківські машинобудівні заводи. Купці з Москви, Києва, Варшави і Ростова-на-Дону почували себе тут як удома; готель був неформальним кабінетом харківської ділової еліти на межі XIX—XX століть.
Готель націоналізували 1919 року, перетворивши спочатку на гуртожиток для працівників Раднаркому УРСР, а потім — на штаб-квартиру Комінтерну в Харкові; у радянські роки заклад перейменували на готель «Спартак». Перенесення столиці до Києва 1934 року позбавило центр уваги, частина приміщень перетворилася на комунальні квартири. Бомбардування 1941—1943 років знищили основний обʼєм будівлі — від модерну з кокетливими еркерами лишилася тільки купа цегли. Післявоєнна забудова не повернула готелю на свого старого місця; силует Гранда збережено лише на дореволюційних поштівках.
