Конторський міст
Конторський міст збудували у 1888 році як дерев'яну переправу через Лопань — у тому місці, де Конторська вулиця виходить до набережної (північніше Гранд-Готеля). Проєктував його той самий харківський архітектор Болеслав Григорович Михайловський, що збудував і Біржу на Миколаївській площі сім років раніше; кошти зібрали Товариство взаємного кредиту прикажчиків і двоє домовласників Конторської вулиці — Буркевич і Єнуровський. Міст з'єднав Конторську з Сергіївською і Павлівською площами і одразу став важливою транспортною артерією, помітно розвантаживши Лопанський міст, що сильно перевантажувався після появи в Харкові регулярного вантажного руху.
Конторський міст — який також називали Малим Лопанським — мав схили на обох краях, як знаменитий «горбатий» міст, і в погану погоду ставав «знаряддям тортур» для коней із важкими возами: ті ковзали на болоті і падали, тож преса і громадськість роками вимагали брукувати міст каменем. У січні 1918 року на ньому розгорнулася своєрідна «битва за Конторський міст» між двома фракціями більшовиків: революційні кронштадтські матроси звинуватили червону міську верхівку в пияцтві у ресторані «Версаль» на Конторській, 1, кожна сторона викликала підкріплення і відкрила вогонь з обох берегів. Наприкінці 1930-х положення мосту змінили: спочатку він стояв паралельно до Лопанського і північного фасаду Гранд-Готеля, а тепер його розгорнули перпендикулярно до набережної — припускають, через пріоритетний трафік до Банного і Торгового провулків і через те, що 90-градусне кріплення давало надійнішу конструкцію.
Другої світової війни міст не пережив. У жовтні 1941 року нацистським військам разом із Лопанським і Москалевським мостами дістався і Конторський — заміновані радянськими силами при відступі, мости були роззброєні окупантами. Коли саме його розібрали — невідомо: на німецькій мапі 1942 року мосту на місці вже немає. Після війни Конторський міст не відбудовували; сьогодні від нього не лишилося ані опор, ані сліду на набережній. Те, чи мав би пішохідний міст ожити в концепції ревіталізації Конторської, лишається питанням до харківської громади і урбаністів.
