Лопанський міст
Кам’яна переправа з гірки на лівий берег Лопані.
Лопанський міст у його кам’яному вигляді постав у 1820-х роках на місці дерев’яного, що стояв тут із кінця XVIII століття — головна переправа з Університетської гірки на лівий берег Лопані, дорогою до пристані й нижніх торгових кварталів. Будували його за проєктом губернського архітектора Євграфа Васильєва: три арки з місцевого пісковика, кам’яні поручні з пілястрами через кожні два метри.
Розквіт мосту припав на другу половину XIX століття, коли через нього щодня проходили купецькі обози, селянські вози, цивільні екіпажі — за статистикою магістрату 1888 року, понад дві тисячі переходів за добу. На його опорах стояли газові ліхтарі-канделябри, а взимку влада відкривала з мосту льодову гірку для дітей; на свято Хрещення тут святили воду в полінні, прорубаному в льоду під центральним прольотом.
Радянська столиця 1919—1934 років зробила міст частиною своєї парадної осі: дерев’яні поручні замінили чавунними, додали ліхтарі радянського зразка. Та війна не пощадила його: у 1943-му, відступаючи з Харкова, нацистські сапери підірвали середню арку. Радянська відбудова 1947 року поставила на місці мосту бетонну переправу, ширшу і коротшу — оригінальні кам’яні опори лишилися під водою, видні лише при дуже низькій воді.
