Дворянські збори
Корпоративний центр і культурне серце харківського дворянства.
Дворянські збори стояли у центрі імперського Харкова — на Павлівській площі, поряд із майбутнім Гранд-Готелем — як корпоративний дім харківського дворянства Слобожанщини. У зведеному в першій третині XIX століття класицистичному будинку відбувалися губернські дворянські вибори, благодійні бали, концерти, лекції і виставки; велика зала зборів була водночас парадною бальною залою, концертним майданчиком і місцем громадських зібрань. До самої революції її силует лишався однією з візуальних домінант центру міста.
Через увесь XIX і початок XX століття Дворянські збори були не тільки представницькою установою дворянства, а й одним із головних культурних майданчиків Харкова. Тут регулярно виступали мандрівні музиканти і театральні трупи, проводилися виставки і благодійні вечори на користь шкіл, лікарень і притулків; ресторан при зборах був одним із найфешенебельніших закладів у місті. Велика зала вмістила перші харківські симфонічні концерти і одні з ранніх публічних науково-популярних лекцій.
Після націоналізації 1919 року будівлю передали профспілкам як «Палац праці», а згодом — як радянський Будинок культури. Перенесення столиці до Києва 1934 року позбавило центр Харкова уваги, і Дворянські збори поступово втратили колишню репрезентативну функцію. Бомбардування 1941—1943 років зруйнували значну частину споруди; повоєнна реконструкція центру не повернула історичного фасаду — на цьому місці згодом постала типова радянська адміністративна будівля.
