Ново-Сергіївський ряд
Розширення Сергіївського торгу.
Ново-Сергіївський ряд — продовження старшого Сергіївського торгу, споруджене у 1870—1880-х роках як відповідь на швидке зростання купецької активності Харкова. Залізниці і нові цукроварні Слобожанщини принесли в місто капітал, і місця в старому ряду стало бракувати; новий блок звели на сусідній ділянці, повторивши принципи попередника: відкриті аркади на першому поверсі для крамниць і житлово-офісні приміщення зверху. На відміну від старшого ряду, фасад вирішено в скромних формах пізнього класицизму, з пілястрами замість напівколон і простішим карнизом.
Ново-Сергіївський спеціалізувався на галантереї, шкіряних виробах, обуві, парасольках, тростинах і модних дрібницях, які тоді називали «галантерейним товаром». Тут працювали майстерні Зінгера із швейними машинками — одна з перших у Харкові; іграшкові крамниці виставляли вітрини на свято Миколая і Різдва. Купецький побут навколо двох рядів злився в одне ціле: до 1900-х на площі стояло понад 120 крамниць, а в передсвяткові тижні до неї підходив трамвай маршруту № 3 до самого Покровського монастиря.
Радянська влада націоналізувала ряд 1919 року і поступово перетворила його на трудові артілі і склади. На початку 1930-х його зруйнували разом із Сергіївським рядом — це була частина єдиної кампанії з очищення центру від «спадщини буржуазного минулого». Вільний майданчик відкрив вид на Покровський монастир із Сумської, але створив порожнечу в плані центру, яку післявоєнна радянська забудова заповнила безіменними чотириповерховими корпусами. Сьогодні від ряду не лишилося нічого, крім тіней на старих фотографіях Сергіївської площі.
