Сергіївський ряд
Сергіївський ряд звели 1850 року на місці згарищ Лопанського базару, який вигорів у пожежі 1835 року. Проєкт виконав архітектор Федір Данилов, підряд узяв граворонський купець 2-ї гільдії Андріан Кузьмич Лукін — будівництво коштувало казні 7500 срібних рублів. Початково тут було 15 крамниць, кожна з орендною платою 175 рублів на рік; за свої кошти купці добудовували до них кам'яні склади. Назву рядам — як і самій площі — дав генерал-губернатор Сергій Олександрович Кокошкін, який у 1850-х повністю трансформував харківську торгівлю, перенісши оптову її частину за Лопань.
31 березня 1866 року пожежа знищила лавки на Сергіївській площі. Найбільше постраждав купець 1-ї гільдії Микола Сериков — його дві крамниці стояли на одній лінії з міськими, з'єднуючи дві площі між собою. Того ж року міський архітектор Борис Семенович Покровський склав проєкт нових двоповерхових міських лавок; вже 10 серпня 1866 року новий корпус із тринадцяти магазинів був завершений. Через увесь решта XIX століття ряд лишався одним із головних осередків торгівлі гірки.
У кінці XIX століття Сергіївський ряд знову згорів. На його місці у 1890 році за проєктом архітектора Олександра Шпигеля звели Миколаївський ряд — саме він донесся до нас на дореволюційних фотографіях. Сама ж назва «Сергіївський ряд» — як свідчення півстолітнього торгового життя — закріпилася в історії міста і, на відміну від багатьох сусідніх будівель, означала не одну будівлю, а цілу династію крамниць, що змінювали одна одну на тому самому місці. Останнє втілення — Миколаївський ряд — простояло до повоєнних літ і не було відбудоване.
