Сергіївська площа
Серце торгової гірки — площа, обрамлена Сергіївським рядом.
Сергіївська площа склалася у нинішньому вигляді тільки після 1835 року. До того з 1765-го тут діяв Лопанський базар — добре впорядкований торг із рибними рядами і дерев’яними лавками для дрібного промислу, що розкинувся праворуч від Лопанської проїзної башти; через ці ряди площа отримала своє перше ім’я — Базарна. Велика пожежа 1835 року знищила базар; на розчищеному місці звели двоповерхові кам’яні торгові ряди, і вже у середині XIX століття біля Купецького узвозу постали Сергіївські ряди, які й дали площі нову назву — Сергіївська, на честь генерал-губернатора Сергія Олександровича Кокошкіна.
До кінця XIX століття площа стала справжнім дзеркалом міщанського життя гірки: тут стояли Сергіївський та Ново-Сергіївський ряди, лотки галантерейників, кав’ярні з вітринами, що виходили на бруківку. Підвозом продуктом торгували з-за міських воріт; у вихідні майдан перетворювався на ярмаркову платформу для мандрівних театрів і каруселей. Газові ліхтарі додали у 1880-х, а на початку XX століття — електричне освітлення з аркою-«люстрою» в центрі.
Радянська влада, перенісши столицю УРСР до Харкова в 1919 році, заходилась переробляти центр під свою мірку. У середині 1930-х торгові ряди знесли, а в 1932 році саму площу перейменували на Пролетарську. Перенесення столиці до Києва 1934 року позбавило центр уваги, і площа зблідла; післявоєнна забудова не повернула історичного силуету. Історичну назву Сергіївська площа повернула собі тільки 2016 року.
