Миколаївський собор
Купол на Миколаївській площі — від козацької церкви до собору.
Перша Миколаївська церква з’явилась на однойменному майдані як дерев’яний козацький храм; кам’яну церкву звели у 1764 році в стилі українського бароко з характерним трибаннім силуетом, і навколо неї поступово сформувався один із центральних харківських майданів. До середини XIX століття вона перестала вміщати парафіян, і у 1886—1896 роках її розібрали і відбудували заново — у візантійсько-руському стилі, з масивним п’ятибаньним об’ємом і високою дзвіницею. Новий Миколаївський собор перетворив майдан на головну духовну домінанту імперського Харкова.
Через увесь рубіж XIX—XX століть Миколаївська площа жила навколо двох головних будівель — собору з одного боку і Бекетовської біржі з іншого. Тут хрестили дітей купецької еліти, відбувались хресні ходи на свята, паломники з губернії стікалися до храму у дні великих свят. Поряд із духовним життям майдан тримав і ділову енергію центру — концерти, ярмарки, торги і політичні зібрання.
Радянська влада, перенісши столицю УРСР до Харкова, узялась перебудовувати центр міста за своєю програмою. У 1930 році Миколаївський собор підірвали — за антирелігійною кампанією раннього сталінізму; на місці собору облаштували громадський простір з трибуною для радянських мітингів і одну з перших харківських безкоштовних громадських їдалень. Сам майдан перейменували на площу Тевелева, пізніше — Радянської України, і вже за незалежності — на площу Конституції. Собор зник іще до бомбардувань 1941—1943 років, не залишивши матеріальних слідів.
