Успенський собор
Перший Успенський храм постав на гірці ще у 1657 році — дерев'яний однопрестольний храм близько 6×6 метрів, який ратні люди першого харківського воєводи Воїна Селіфонтова звели з «нового красного лесу». Близько 25 сажнів на північ, у 1685—1687 роках, наказний полковник Авдій Григорович Донець збудував перший кам'яний п'ятибаньний хрестовий собор; його освятив митрополит Авраамій 1686 року, а старий дерев'яний храм розібрали. Пожежа 1733 року знищила всі дерев'яні частини та внутрішнє оздоблення; через тріщини у стінах Донцеву будівлю розібрали 1770 року. Сучасний кам'яний собор збудували у 1771—1777 роках на тому ж пагорбі — з характерним п'ятиглав'ям, що утворило візуальну домінанту центру разом із Покровським монастирем.
Між 1821 і 1844 роками до собору добудували Олександрівську дзвіницю на честь перемоги над Наполеоном — головну роботу професора архітектури Євгена Васильєва, того самого, що звів університетську Антоніївську церкву і Дворянські збори. Її 89 метрів зробили її найвищою спорудою Російської імперії свого часу і найвищим орієнтиром Харкова, видним за десятки верст від міста — в Україні за висотою вона поступається тільки Великій Лаврській дзвіниці у Києві, але вирізняється набагато стрункішим силуетом. Фундамент дзвіниці уходив у землю на 10 метрів, стіни в основі сягали 6 метрів товщини, а головний дзвін важив понад 16 тонн. Васильєв не дожив до її завершення: восени 1832 року імператор Микола I, оглядаючи університетську церкву, знайшов незначну тріщину в стіні і наказав звільнити архітектора без пенсії. Шістдесятирічний професор, який віддав Харкову і університету 30 років, не пережив гніву; пролежав у хворобі три місяці і помер, лишивши без засобів до існування дружину і шістьох дітей.
Радянська влада 1929 року закрила собор для богослужінь, скинула дзвони і пристосувала будівлю під радіоцентр УРСР; на дзвіниці змонтували антени Українського радіо. Іконостас роботи Растреллі обережно розібрали і вивезли до фондів музею, де він і згорів під час війни. Бомбардування 1941—1943 років важко пошкодили купола і дах, але масивна цегляна структура витримала; собор продовжував служити радіоцентру і в радянську повоєнну добу. Повернутий Церкві у 1990-х роках і поступово відреставрований, нині це один із головних храмів міста — і єдина споруда на Соборній площі, що дотепер тримає її історичний силует.
